Транскраніальна електрична терапія, відома також під назвами транскраніальна мікрополяризація (ТКМП) та транскраніальна електростимуляція (ТЕС, в англійській версії tDCS) – високоефективний лікувальний метод, що дозволяє спрямовано змінювати функціональний стан різних ланок центральної нервової системи. ТЕС вдало поєднує у собі простоту і неінвазивність традиційних фізіотерапевтичних процедур із досить високим ступенем вибірковості впливу.
В основі ефектів ТЕС лежать фізіологічні механізми, що забезпечують зміну рівня поляризації клітинної та синаптичної мембрани під впливом постійного струму малої інтенсивності. Важливою особливістю транскраніального впливу є феномен його пролонгованого на мозкові механізми після його закінчення. Це пов'язують із слідовими змінами синаптичних потенціалів, які зберігаються протягом місяців, а й посилюються при повторних впливах.
Основні види ефектів транскраніальної електростимуляції захисних механізмів мозку: нейропротекторні, протизапальні, антигіпоксичні, дерматопротекторні; стимуляція репаративної регуляції; стимуляція імунітету; знеболення; нормалізація судинного регулювання; нормалізація психофізіологічного статусу
ТЕС ефективно усуває або суттєво зменшує різні центральні та периферичні прояви стресу, викликаного різними факторами, призводить до зняття болю, зменшення тривожності, поліпшення сну, нормалізації роботи ШКТ. При цьому покращуються психологічні показники пацієнта зі зниженням депресивності, агресивності, страху, поліпшенням настрою, посиленням мотивації до подальшого лікування, підвищенням інтересу до навколишнього, поліпшенням здатності до навчання. Зокрема, показано наявність інтенсивного антистресорного ефекту в осіб, які опинилися у становищі заручників чи пережили ситуацію масових катастроф. При цьому доведено, що антистресори ефекти ТЕС значною мірою обумовлені активацією структур захисних механізмів мозку, відповідальних за вироблення ендорфінів.
Лікувальні ефекти транскраніальних впливів мають найважливіші особливості:
1) мають гомеостатичний характер: нормалізуюча дія проявляється тільки щодо порушених функцій;
2) проявляються комплексно: при лікуванні основної патології спостерігаються позитивні на прояви супутніх порушень;
3) проявляються системно: з одного боку, при лікуванні різних видів патології, що мають однорідні синдроми (наприклад, болі або депресія), з іншого – при лікуванні різних порушень, викликаних одним і тим же фактором, або різних видів патології, пов'язаних з порушеннями однієї функціональної системи (наприклад, в акушерстві та гінекології).
Області застосування транскраніальної електростимуляції: неврологія, наркологія, гінекологія, дерматологія, кардіологія; гастроентерологія; офтальмологія; хірургія, стоматологія, педіатрія, онкологія (крім утворень у мозку).
ТЕС-терапія має нормалізуючу (гомеостатичну) дію на рівень артеріального тиску, який може зберігатися протягом декількох місяців. Ці процедури можуть також проводитися профілактично для підтримки оптимального стану серцево-судинної системи за таких агресивних впливів, як операції.
Транскраніальна електростимуляція є ефективним немедикаментозним імуномодулятором, який активує у пацієнтів із вторинною імунодепресією механізми специфічної та неспецифічної резистентності. Відбувається активація хелперів, натуральних кілерів та інших імунокомпетентних клітин. Тому ТЕС корисна і при захворюваннях, у патогенезі яких важливе значення мають алергічні реакції.
Експерименти показали, що ТЕС чинила незмінно гальмуючий вплив на зростання пухлин різних типів і клітинної природи, що перевиваються, а також потенціювала онкостатичний ефект таких протипухлинних хіміотерапевтичних засобів, як вінбластин, циклофосфан і 5-фторурацил.
ТЕС-терапія була використана при лікуванні тих шкірних захворювань, у походження яких має значення психоемоційна травма та/або порушення гормональної регуляції. У гінекології застосування ТЕС призводить до нормалізації менструального циклу та психофізіологічного статусу, зникнення вугрового висипу, редукції ендометріозних кіст та гіперпластичних процесів ендометрію, нормалізації гормонального статусу та зникнення «припливів».
Отримано дані і про суттєве поліпшення стану хворих із синдромом хронічної втоми.
Джерела: