Ще лікарями давнини відзначалося особливе місце психічного компонента походження шкірних захворювань. Гіппократ, формулюючи свою ідею про природу людської сутності у вигляді чотирьох основних рис характеру, відзначив єдині механізми, що формують, і для шкірних захворювань.
Наприкінці XVIII ст. Falkoner вперше спробував пов'язати активність шкірного процесу з порушенням іннервації уражених ділянок шкіри, поставивши психосоматичний підхід у дерматології. У 1933 році німецький дерматолог W. Sack у своїй праці «Психіка та шкіра» вперше запропонував приймати стан шкіри як один із показників стану психіки індивідуума. Американський психоаналітик Франц Александер в 1968 році довів, що шкіра має властивість специфічної органної схильності до реакції на стрес, а тому патологічний шкірний процес включає не тільки локальне вогнище, а й розум хворого.
Стрес – головна причина психогенних дерматозів та дерматитів у багатьох людей. Часто хворі говорять про «порочне коло»: стрес призводить до сверблячки і посилює захворювання, що викликає ще більшу напругу. Крім тимчасової залежності між впливом емоційного стресу та проявами шкірної патології, нерідко відзначається чіткий паралелізм між тяжкістю, поширеністю, активністю перебігу, давністю захворювання та інтенсивністю психоемоційних розладів. Одні й самі патологічні процеси, які на нервово-психічному рівні виявляються як дратівливості, стомлюваності, схильності до депресії, тривожності тощо., лише на рівні шкіри проявляються як висипань.
Нейродерміт (атиповий дерматит) - це одне з найпоширеніших психосоматичних захворювань, яким страждає 1-1,5% населення, переважно жінки. Хвороба проявляється вираженим свербінням з переважним ураженням обличчя, шиї, суглобів руки та ніг, областей ліктів, колін, кистей та стоп. Має завзятий, хронічний та рецидивуючий перебіг, який часто супроводжується невротичними розладами, зниженням або втратою працездатності, соціальною дезадаптацією та погіршенням якості життя хворих.
Псоріаз – неінфекційне, хронічне аутоімунне, запальне захворювання, суть якого в надмірному розподілі клітин шкіри, що проявляється сильним лущенням, почервонінням шкіри та свербінням. Хвороба може вражати великі ділянки шкірного покриву, аж до тотального ураження, погано піддається лікуванню та завдає пацієнту сильного дискомфорту. Шкіра при псоріазі свербить і покривається лусочками.
Екзема (атопічний дерматит) проявляється ділянками сухої шкіри, які можуть стати сверблячими, червоними та запаленими. Ці ділянки часто з'являються в складках ліктів та колін, а також на обличчі, шиї та зап'ястях. Подряпини на таких ділянках можуть посилити свербіж і змусити шкіру сочитися прозорою рідиною.
Початок захворювань часто пов'язаний з конфліктами у партнерських відносинах, стосунках з матір'ю, з розлукою чи, навпаки, появою людей, які мають для хворих велику емоційну привабливість, тощо. Важливим фактором, особливо при дерматозах, що сверблять, що супроводжуються саморозчісуванням, стає придушення агресивних і сексуальних тенденцій при неможливості самостійно контролювати власні емоційні устремління. Розчісування при таких дерматитах є неусвідомленим способом впоратися з агресією. При цьому розчісування не завжди пояснюється наявністю сверблячки, а стає своєрідною руховою розрядкою емоційної напруги.
Пацієнтам з дерматитами і дерматозами часто притаманні переживання пригнічуваних ними імпульсів ворожості по відношенню до своїх родин, почуття своєї неадекватності, депресивності, нервозність і занепокоєння, а самі пацієнти зазвичай помічають негативний вплив почуттів і переживань, що відчуваються ними, на стан їх.
Шкіру можна розглядати як покривний шар, що виконує захисну функцію. Вона сприймає зовнішні і внутрішні стимули, що надходять, і, при необхідності, трансформує або відображає їх, і тому може приймати певне символічне значення: з одного боку, вона захищає людину від зовнішніх впливів і факторів, а з іншого боку, служить засобом контакту і комунікації. Як наслідок, при порушенні відносин хворого з власними кордонами виникає або залежність від інших людей, прихильність до них і прагнення до підпорядкованості, або формуються досить жорсткі, непроникні межі, що перешкоджають глибинному контакту із зовнішнім середовищем та значущими людьми. В обох випадках на соматичному рівні може починатися розвиток захворювання.
Зокрема, існує думка, що «лусочки» на шкірі при псоріазі – це охоронна реакція організму на некомфортне зовнішнє середовище, захист людини з низькою самооцінкою та страхом соціальних контактів. Тому на псоріаз часто хворіють люди, схильні до соціофобії (страхи людей).
Саме тому психотерапія повинна обов'язково включатися в лікування дерматозів та дерматитів.
Хорошим немедикаментозним методом лікування є також транскраніальна електростимуляція мозку (ТЕС). Вона широко використовується для усунення болю різного походження за рахунок свого анальгетичного ефекту, а також позитивно впливає на процеси репарації та підвищення психофізіологічного статусу людини, зменшує тривожність та депресивність.
Перспективним методом лікування запалення та психоемоційного дисбалансу, пов'язаного зі шкірними хворобами, є інфузійне лікування кетаміном. Керуючись принципами інтегративної, холістичної медицини, поєднуючи психотерапію з інфузіями кетаміну, транскраніальною електростимуляцією, реабілітацією мозку "Нейрохелп", тілесно-орієнтованою терапією та арт-терапією, можна досягти суттєвого покращення стану здоров'я пацієнтів.
Причини психосоматичних хвороб