Причини
Різновиди
Небезпека
Лікування
Причини
Депресія (від лат. "deprimo" — придушення) - розлад психіки, що характеризується патологічно зниженим настроєм з негативною, песимістичною оцінкою себе, свого становища в навколишній дійсності та свого майбутнього. Люди у цьому стані зазвичай втрачають здатність переживати радість, виникає туга, тривога, дратівливість, нерішучість, і песимізм, відчуття безглуздості життя. На рівні тіла часто з'являється рухова загальмованість, порушення сну та апетиту, слабкість, зниження сексуальної потреби, порушення обміну речовин та різні нездужання.
Згідно з медичною статистикою ВООЗ, близько 100 млн. жителів нашої планети щорічно виявляють ознаки депресії, яка потребує професійної допомоги. Цей стан став однією з провідних причин порушень здоров'я та працездатності у всьому світі. Сьогодні депресія може посісти друге місце після ішемічної хвороби серця серед захворювань, що ведуть до інвалідності.
Гострий стрес, пов'язаний із втратою близької людини або важливих стосунків – одна з основних причин розвитку депресії протягом наступного року. До цього стану призводить і хронічний стрес, викликаний нерозв'язаними внутрішньо-міжособистісними конфліктами, нездатністю пацієнтів відкрито, спонтанно і в слушний момент висловлювати свої негативні емоції. Згодом це породжує безнадійність, безпорадність, безсилля, призводить до пасивності та придушення діяльності. Тому депресія означає злам стратегії психологічного захисту, що формувалася в складній життєвій ситуації.
Депресію, що розвивається внаслідок стресогенних подій життя та обумовлених ними переживань, називають реактивною, оскільки вона виникає як реакція на деяку зовнішню подію. В інших випадках, коли очевидну причину цього захворювання виявити не вдається, депресію називають ендогенною – «що відбувається зсередини організму», хоча, на нашу думку, не виявленим може бути лише глибоко витіснений у підсвідомість внутрішньоособистісний конфлікт. Також депресія може виникати як вторинний супутній стан при тяжких органічних (соматичних) захворюваннях.
Вченими встановлено, що передумови для виникнення депресії у дорослих людей створюються під час вагітності, пологів та у дитячому віці як наслідок частого чи тривалого позбавлення життєво важливих потреб – у турботі, харчуванні та коханні. Дитяча психотравма, фізичне чи сексуальне насильство може стати чинником ризику розвитку депресії у дорослому віці, особливо у відповідь додатковий стрес.
Саме тому тільки фармакологічне лікування депресії – це лише тимчасове придушення симптомів. Необхідна глибока, системна психотерапія, спрямована на опрацювання всіх етапів життя пацієнта, які зробили внесок у формування депресивного стану, а також знаходження виходу з поточного стану, вирішення суб'єктивно нерозв'язних проблем та навчання нових життєвих стратегій.
Спрощуючи складну медичну класифікацію, депресії можна умовно поділити на три види:
- прості - меланхолійні, тривожні, апатичні;
- складні - депресії з нав'язливістю, маренням, суїцидальними ідеями;
- приховані (масковані).
Оскільки приховані депресії особливо складно виявити, вони найчастіше лежать в основі тілесних захворювань. Психологи вважають, що тілесні симптоми, що виявляються у таких пацієнтів, є захистом від інтенсивної емоції (так званого афекту), яка через особистісні настанови та особливості характеру не допускається до тями, внаслідок чого розвивається пригнічена, витіснена депресія.
У цьому випадку класичні ознаки клінічної депресії можуть бути незначними або навіть зовсім відсутніми, а пацієнти зазвичай не усвідомлюють свого депресивного стану, тому її ще називають асимптоматичною депресією (dolor occultus – «прихований біль»).
Прихована депресія, яку не помічають у себе представники так званої норми (тобто звичайні люди, які не є пацієнтами психіатрів та психотерапевтів), може охоплювати четверту частину населення, як показали дослідження на «психічно здорових» мешканцях мегаполісів. За іншими даними, частота таких прихованих депресій перевищує кількість явних у 10-20 разів, і від 1/3 до 2/3 всіх пацієнтів, що спостерігаються у лікарів широкого профілю, а також у вузьких фахівців, страждають на депресію, масковану іпохондричну або соматизовану симптоматику.
У нашому центрі розроблено авторські діагностичні методики для своєчасного виявлення прихованої депресії.
Депресія значно впливає на якість та перспективи життя пацієнта. Вона може призвести до зниження професійного статусу, вимушеної зміни роботи, розпаду сім'ї та навіть до повної інвалідності.
Депресивні та тривожні реакції, будучи типовими та найбільш поширеними психічними реакціями на стрес у свою чергу, сприяють різним патологічним соматичним станам, які також можна віднести до психосоматичних.
Сьогодні низка вчених розглядають всю комплексність і значущість психосоматичних зв'язків у медицині, і відповідно всі психосоматичні скарги (або як мінімум їх більшість) як прояв прихованої депресії. Відомий іспанський психіатр Лопес Ібор-старший був твердо переконаний, що психосоматичні порушення у багатьох випадках є депресивними еквівалентами. Згідно з В. Рифом, депресія, тривожність і соматичні порушення настільки пов'язані один з одним, що їх можна віднести до єдиного розладу.
Це пов'язано з тим, що психологічна відмова від майбутнього, втрата віри та оптимізму призводять до послаблення імунного захисту та появи домінанти хвороби. Також дослідження показали, що депресія є самостійним фактором ризику з ішемічної хвороби серця і асоціюються з її тяжким перебігом, що характерні високою частотою коронарних катастроф і підвищеною смертністю від серцевих хвороб.
Більше того, безнадійність та депресія тісно пов'язані із виникненням онкологічних захворювань. Так, двадцятилітнє спостереження 2018 р. службовців Західної Електричної Компанії (США) виявило взаємозв'язок депресії та смертності від раку. В іншому епідеміологічному дослідженні брало участь 4825 людей похилого віку. Виявлено, що у тих, хто страждав на депресію протягом чотирьох років, на 88% збільшилася смертність від раку. Дослідники Школи громадського здоров'я Джона Хопкінса Блумберга в Балтіморі протягом 24 років слідували 3177 пацієнтам з діагнозом депресії. Вони виявили вищий ризик розвитку раку загалом і статистично значуще збільшення ризику розвитку раку молочної залози.
Психологічні механізми розвитку раку докладно розглянуті у книзі директора центру «Експіо», кандидата медичних наук В. Л. Матреницького «Канцерогенний розум».
Також депресія може проявлятися у порушеннях харчової поведінки (переїдання та зайва вага, або навпаки, виснаження), безсонні, алкоголізації та зловживанні наркотичними речовинами.
Інша серйозна небезпека в тому, що депресивна безнадійність загрожує суїцидальними думками і навіть спробами. Особливо велика небезпека суїциду при поєднанні депресії з хронічним соматичним або неврологічним захворюванням.
Наявність депресії при будь-яких соматичних захворюваннях, особливо онкологічних, є серйозним фактором, що обтяжує хворобу, погіршує прогноз лікування і сприяє рецидиву захворювання. Зокрема, дослідження показують, що хворі на рак на фоні депресії мають знижену кількість імунних "клітин-кілерів", найгіршу якість життя та менший термін виживання порівняно з пацієнтами без депресивного синдрому. Голандські науковці в 2013 році встановили, що практично при всіх формах раку тривалість життя пацієнтів, які страждають на депресію, зменшується вдвічі.
З іншого боку, зниження депресивних симптомів у онкопацієнтів сприяє їхньому кращому виживанню. Нами розроблено комплексну програму “"Антирак"“, у ході якої істотно зменшується депресія при онкозахворюваннях та усуваються психологічні причини.
Тому своєчасні діагностика та лікування депресії можуть зберегти здоров'я та життя пацієнта, навіть якщо симптоми поки що незначні!
В даний час стає все більш очевидним, що традиційні антидепресанти практично вичерпали свій потенціал. За останні десятиліття психофармакологія не змогла представити нових революційних препаратів для психіатрії, а схвалення нових ліків для лікування психічних захворювань Управлінням з контролю за продуктами та ліками США (FDA) знизилося з 13 у 1996 році до одного у 2016 році.
Класичні антидепресанти, представлені в даний час на ринку, мало ефективні, для полегшення симптомів потрібні тижні хронічного використання, і багато хто з тих, хто страждає депресивними розладами, не досягають повної ремісії. Альтернативні ліки, такі як трициклічні антидепресанти, пов'язані з більшим ризиком побічних ефектів, включаючи збільшення ваги, шлунково-кишковий дистрес і затримку сечі, сексуальну дисфункцію і серцево-судинні проблеми. І взагалі, ефективність цих препаратів останнім часом ставиться під сумнів. Так, в 2010 році в авторитетному медичному журналі JAMA опубліковані дані про те, що багато популярних антидепресантів у більшості випадків (при слабких або помірно виражених депресіях) працюють анітрохи не краще за звичайні плацебо. 2023 р. дослідження показало, що ефект антидепресантів можна порівняти з впливом фізичних навантажень у формі бігу.
У пошуках нових методів лікування депресії на додаток до антидепресантів, вчені звернулися до медичного препарату кетаміну, який широко використовується у всьому світі в якості анестетика короткої дії і анальгетика вже більше 40 років. Було встановлено, що навіть одноразова ін'єкція кетаміну зазвичай має значний і швидкий антидепресивний ефект у пацієнтів зі стійкою депресією, яка не реагує на інші препарати.
У березні 2019 року Управління з лікарських засобів США (FDA), яке є прикладом для більшості інших країн, схвалило використання кетаміну для лікування депресії, а в грудні 2019 року те ж саме зробила Єврокомісія. За словами Рональда Думана, професора психіатрії та неврології Єльського університету, «відкриття швидкого терапевтичного ефекту кетаміну в лікуванні резистентної депресії є найбільшим проривом у науковому вивченні депресії за останні півстоліття».
Це твердження пов'язане з тим, що сьогодні депресія стає більш стійкою до антидепресантів. За статистикою (наприклад, дослідження 2021 року, опубліковане в Journal of Clinical Psychiatry), майже третина пацієнтів «не реагують» на терапію першої лінії - ефект від призначених антидепресантів відсутній протягом 1-3 місяців після початку лікування. Цей стан називається терапевтично стійкою або фармакологічно стійкою депресією (Детальніше). Кетамінова терапія є однією з небагатьох альтернатив при лікуванні цього захворювання. У 2020 році було проведено дослідження (Basso et al.), в якому порівнювалася ефективність кетаміну та електросудомної терапії (вважається останнім вибором для резистентної депресії). Встановлена їх східна ефективність, але кетамін одночасно покращує роботу мозку, а ЕКТ, навпаки, погіршує.
Загалом, кетамінова терапія на сьогоднішній день є найбільш прогресивним та ефективним методом лікування депресії (див. огляд Alnefeesi et al, 2021).
У нашому центрі використовуються передові методи лікування депресії (в тому числі резистентної та післяпологової) без антидепресантів, багато з яких проводяться нами вперше в Україні - такі як транскраніальна електростимуляція головного мозку, кетамінотерапія, стимуляція блукаючого нерва, блокада зірчастих вузлів та інші (див. методи).