Алергія – це надмірна чутливість організму до неодноразового впливу особливих подразників. Прояви алергії можуть бути різними: у дітей найчастішою формою прояву є гострі респіраторні захворювання, а у дорослих вона найчастіше проявляється на шкірі і слизових у вигляді кропив'янки, дерматиту, екземи.
В даний час лікування алергічних захворювань здійснюється в основному препаратами, що пригнічують імунну відповідь. Це само по собі не сприяє нормальній роботі організму людини, до того ж не існує лікарських засобів, здатних повністю вилікувати алергію. Незважаючи на зусилля вчених, існуючі на сьогоднішній день методи лікування є лише для зменшення клінічної симптоматики алергічних проявів, а не лікування захворювання, через що патологічний процес посилюється з роками, а життя людини починає залежати від доступності протиалергічних препаратів.
Тим часом ще основоположник радянської школи дерматології А. Г. Полотебнов постійно вказував на провідну роль нервової системи в походженні багатьох шкірних захворювань. Він стверджував, що лікування, спрямоване не проти "висипу", яка становить лише один з варіантів нервового розладу, а проти основного, "нервового страждання, дає найвірніші, найблискучіші результати". Інший видний дерматолог П. В. Нікольський, докладно проаналізувавши зміни в шкірі та її захворювання, у тому числі нервовий свербіж, екземи, еритеми, кропив'янки та ін., причиною їх називав почуття (емоції).
Причина цього в тому, що в процесі розвитку плода при вагітності та епідермісі (поверхневий шар шкіри), і його нервова система мають загальне походження. Тому при виникненні будь-якої стресової ситуації можлива поява у людини алергічних форм реакцій у вигляді шкірного запалення та сверблячки.
Таким чином, в основі алергії лежить хронічний стрес, що призводить до порушень роботи нервової та імунної систем, а отже, алергія – це психосоматичне захворювання. За даними міждисциплінарної групи іспанських дослідників під керівництвом професора J. Montoro, у науковій роботі «Стрес та алергія», відповіддю організму на стрес, тобто загрозу існуванню та задоволенню потреб, є мобілізація фізіологічних та психологічних ресурсів, тобто стрес характеризує дисбаланс між потребами організму та можливістю їх задоволення.
А можливості задоволення потреб багато в чому залежить від типу особистості. Дослідження показують, що жінки з алергією схильні до іпохондрії, істерії та соціальної інтроверсії, а показник їхньої самооцінки низький, тоді як у чоловіків з алергічним ринітом крім соціальної інтроверсії були вищі показники депресії та параної.
Як і кожному психосоматичному захворюванні, у формуванні алергії велику роль грає схильність, що у дитинстві через навантаження нервової системи. Наприклад, обстеживши групу хворих дітей із проявами алергії, Н. Miller та D.W. Baruch виявили, що 98% страждають від «материнського відкидання» (порушення системи мати—дитя), тоді як у контрольній групі (без алергії) ці порушення відзначалися лише у 24% дітей. Патологічні особливості особистості були встановлені у 68% матерів з переважанням тривожно-недовірливих, афективно збудливих, істероїдних та епілептоїдних рис характеру і, а також у 40% батьків, переважно афективно збудливих та емоційно лабільних.
В результаті таких дітей, а потім і дорослих, частіше відзначалися залишкові явища раннього органічного ураження головного мозку і подальша депресія.
Відомий психолог І. Г. Малкіна-Пих пише про алергію як про сигнал нашого організму, що виявляє пригнічену агресію, розбіжності, недостатню відкритість, надмірну вразливість у вигляді рефлекторної кропив'янки та висипу. На шкірні захворювання найчастіше страждають ті пацієнти, які не отримали в дитинстві достатньої кількості ласки та тепла від своїх батьків.
В подальшому, люди з майбутньою алергією часто переживають психотравмуючі ситуації, серед яких значне місце належить незворотним втратам (смерть або раптова інвалідизація близьких), або їх тривала хронічна хвороба, інші тяжкі переживання (невдачі у суспільному житті чи службової діяльності, зниження , звільнення з роботи, внутрішньосімейні та міжособистісні конфлікти, що часто призводять до розлучень і т.п.).
Саме тому психотерапія повинна обов'язково включатися в лікування алергій та їх шкірних проявів. Особливо ефективною є гіпнотерапія, під час якої психотерапевт допомагає пацієнтові згадати стресові події, що спровокували розвиток хвороби. Повертаючи у стані гіпнозу людини у минуле, гіпнотерапевт відключає механізми патологічного зв'язку, що викликає реакцію на шкірі у вигляді алергії.
Хорошим немедикаментозним методом лікування є також транскраніальна електростимуляція мозку (ТЕС). Вона широко використовується для усунення болю різного походження за рахунок свого анальгетичного ефекту, а також позитивно впливає на процеси репарації та підвищення психофізіологічного статусу людини, зменшує тривожність та депресивність. Перспективним методом лікування запалення та психоемоційного дисбалансу, пов'язаного з алергією, є інфузійне лікування кетаміном.
Керуючись принципами інтегративної, холістичної медицини, поєднуючи психотерапію з інфузіями кетаміну, транскраніальною електростимуляцією, реабілітацією мозку "Нейрохелп", тілесно-орієнтованою терапією та арт-терапією, можна досягти суттєвого покращення стану здоров'я пацієнтів.
ідеопатичну кропив'янку та ін.