Причини психосоматичних хвороб - Центр психотерапії, психосоматики та психоделічної медицини Експіо

Чому люди продовжують страждати від хронічних захворювань, незважаючи на прогрес науки? Чому традиційна медицина усуває симптоми, а вони повертаються знову і знову?

Тому що лікується окремий орган або тканина, уражена хворобою, а не людина в цілому. А головне у людині – його особистість, психіка, його душа. Ще Сократ писав: "Немає тілесної хвороби окремо від душі". Якщо лікувати окреме, ігноруючи ціле, хворобу перемогти неможливо!

Досягнення нових наук – психонейроімунології, епігенетики, психонейроендокринології – переконливо доводять: більшість хвороб мають психосоматичну природу.

Вони зумовлені хронічним психофізіологічним стресом, що пригнічує імунітет та інші системи захисту та саморегуляції організму. Стрес викликають невирішені важкі життєві проблеми, невиліковні психотравми, внутрішньо- і міжособистісні конфлікти, пригнічені переживання. Чим довше триває такий конфлікт, або зберігається невилікована психотравма, тим глибше хронічний стрес і тим серйозніше порушується функція ураженого органу – аж до розвитку раку.

Тому повне лікування неможливо без усунення психологічних причин хвороби!

Що таке психосоматична патологія з наукової точки зору? Це порушення здоров'я виникає внаслідок процесу соматизації – схильності людини до переживання. психологічного стресу на фізіологічному рівні, іншими словами, «втілення» негативних емоцій у тілі, що призводить до формування дискомфортних відчуттів, а за їх тривалого існування – до різноманітних порушень структури та функцій внутрішніх органів.

Соматизація може бути гострою, коли вона опосередкована гострим стресом (наприклад, втратою близької людини) – найяскравішим її прикладом є інфаркт міокарда. Або персистуючою (хронічної, завзято поточної), що відбиває затяжні психологічні проблеми, і може тривати все життя, переходячи в психосоматичне захворювання. Така хвороба свідчить про порушення цілісності людини, відсутність гармонії між психічним, соціальним, духовним та фізичним рівнями її буття.

Процес утворення психосоматичного розладу починається з поодиноких психосоматичних реакцій. Їхні прояви зникають, коли стресова ситуація, що викликала ці реакції, змінюється. При збереженні ситуації виникає функціональний психосоматичний синдром (так званий органний невроз - без органічних змін), для якого характерне виникнення у хворого соматичних симптомів. У результаті розвивається власне психосоматичне захворювання (психосоматоз) із морфологічними (структурними) змінами в органах. У його основі лежить формування психофізіологічної домінанти хвороби.

Найважливішим чинником, що зумовлює тяжкість цього процесу, є тривалість існування психотравмуючого фактора (конфлікту), що викликає хронічну емоційну напругу. Поступово розвиваються невроз, тривожний розлад, депресія. Це, своєю чергою, веде до виснаження адаптивних можливостей людини та хроніфікації розладів функцій внутрішніх органів. Іншими словами, чим глибше хронічний психофізіологічний стрестим інтенсивніше процес соматизації зрушується у бік органічних змін.

На зорі формування психосоматики в середині минулого століття до психосоматозів відносили сім захворювань – бронхіальну астму, артеріальну гіпертензію, ревматоїдний артрит, виразкову хворобу шлунка та 12-палої кишки, неспецифічний виразковий коліт, тиреотоксикоз, нейродермит.

Незважаючи на те, що навіть ортодоксальна медицина визнала ці захворювання психосоматичними, їх і донині лікують переважно медикаментозно – просто через те, що більшість людей не знають, що в їх лікуванні найбільшу користь приносить психотерапія!

Згодом до цього списку додали інфаркт міокарда, стенокардію (ішемічну хворобу серця), остеохондроз, екзему, псоріаз, оперізуючий лишай, мастопатію, психосоматичний тиреотоксикоз, цукровий діабет 2 типу, ожиріння та соматоформні розлади, подразненого кишечника, дискінезію жовчного міхура, хронічний панкреатит та безплідність при виключеній патології репродуктивної системи та інші. Сьогодні ж психосоматика “… виявляє виразне прагнення розширення своєї компетенції із включенням груп хвороб, які традиційно відносились до внутрішніх, інфекційних, неврологічних і власне психічних захворювань”, пише видатний представник психосоматичної медицини Німеччини Вальтер Бройтігам. А як доводить книга "Канцерогенний розум", Написана керівником нашого центру, кандидатом медичних наук В. Л. Матреницьким, психосоматичним захворюванням можна вважати навіть рак.

Загалом, розділяти хвороби на “психо-” та “соматичні” сьогодні втрачає будь-який сенс. Стає все більш зрозумілим, що будь-яка патологія людини – це насамперед психосоціальна проблема. Ви запитаєте, чому про це не "кричить" медицина? Хто ж із лікарів бажає втрачати роботу, клієнтів, звичний спосіб життя, перенавчатися…? Фактично, фармакологічно-орієнтована медицина по справедливості повинна іменуватися симптоматичною медициною, орієнтованою тільки на усунення тілесних сигналів психологічних проблем.

У чому особливість інтегративної психосоматології, що розвивається нами? Інтегративність означає підхід до людини як до єдиної системи, де тіло, енергія, розум і духовність є рівнозначними партнерами. Тому, на відміну від класичної психосоматології, побудованої переважно на психоаналітичних принципах Зигмунда Фрейда, у нас робота з пацієнтом ведеться на відповідних чотирьох рівнях його буття.

Найновіші наукові дані показують, що психотерапія під час лікування соматичних хвороб має так само реальний і глибинний вплив на організм, як і фармакологічні препарати.

Згідно з дослідженнями, проведеними в університеті Маймі, під впливом курсу психотерапії зменшується вміст у крові агента стресу – гормону кортизолу, а у лейкоцитах – активність генів, відповідальних за запальні реакції. Вченими із Сибірського відділення РАМН показано, що застосування сугестивних методів може викликати довготривале підвищення вмісту стовбурових клітин у периферичній крові та збільшення довжини теломер (кінцевих ділянок хромосом) лімфоцитів. Це відбивалося у нормалізації показників імунного статусу пацієнтів. Дослідження ДНК італійськими вченими виявило, що психотерапія призводить до зміни активності генів протягом 90 – 120 хвилин від початку її застосування.

Таким чином, під впливом нашої програми терапії відбуваються зміни в генетичному апараті органів і тканин, що є біологічною основою для активації процесів лікування від захворювання.

Ми лікуємо будь-які психосоматичні захворювання, зокрема:

Домінанта хвороби

Програми та вартість